Можливо , в усьому винна осінь. Я відчуваю її сильніше ніж ти. Восени порушують правила і все стає таким не справжнім. І людина хоче ... Чого ж вона хоче?- КОХАННЯ !!!

Такая грусть лишь в это время года... Господь не зря мгновенья выбирает. Так умирает осенью природа, но как она красиво умирает...

Брожу одна по октябрю,не смело листья применаю,я вру себе что не люблю,я вру себе что забываю.

Сидиш , ламаєш голову від чого ж так нудно, і не подумаєш зовсім, що все із-за Осені. Не помічаєш ось цю першу хандру. Ніби світить сонце, а сумно і понуро .. розуміючи що це останні його теплі дні...

Восени завжди легко думається, і вічність, забувши час і простір, втрачає напруженість думки, і щось тихе і сумне ллється в душу ...

Знову осінь ... Знову яскраві плями листя кружляють на вітрі. Знову невеликий сумний дощ.

Вдихаю жовтень, вдихаю осінь, вдихаю ненависть, вдихаю смолу сосон...

Сирий жовтень дихає мені у вікно, осінь відпусти мене ...

Осінь - час змін. Як жовте листя до нас повертаються старі, давно забуті друзі. Повертаються тільки на мить.

"Мне при встрече сказали: ""Мадам, Не Весна Вы и даже не Лето. Имя Осени Вам по годам, Но обидитесь Вы на это!"" Я с улыбкой ответила: ""Бросьте! Ни к чему здесь фигуры речи. Ведь известно, что женщина-Осень Как вино, только слаще и крепче!""