Пам'ятаєш, люба, нашу осінь...
| Пам'ятаєш, люба, нашу осінь, Ту, що нам подарував сам Бог - Золотавих барв різноголосся, А посеред осені - ми вдвох ... Двоє невагомою ходою, Обійнявшись, осінню ідуть. Впізнаю у них я нас з тобою, В них кохання наше впізнаю. Хай не все, що мріялось. збулося І не поєднала доля нас, Та у нас була чудова осінь - Незабутній, неповторний час. В спогадаах я бачу знову й знову Осені мереживо - шиття І тебе з букетиком кленовим, Що ідеш через усе життя. | |
|
| |
| Просмотров: 648 | |
| Всего комментариев: 0 | |