"Я поважаю чоловіків. Вони роблять життя цікавішим, вони подають руку, відкривають двері, купують шоколад та сукні. Вони зустрічають нас в аеропортах. Вони підуть на війну, якщо буде війна. Вони сміливі. Я поважаю чоловіків. Вони кажуть: ""не питання"", ""немає проблем"" - і проблем, правда, немає ... Вони приїжджають за нами в універ, вони відвозять нас з чужих гостей, привозять додому і накривають ковдрою; їм подобається дивитися на нас без макіяжу, вони беруть нас на руки, якщо є калюжа, їм здається, що ми маленькі і нас треба обіймати. Вони мають рацію. Вони стають батьками, вони дають прізвища нашим дітям. Вони захищають нас. Вони пахнуть дорогим одеколоном. Я поважаю чоловіків. Слова у них найчастіше збігаються з вчинками. Вони краще нас всі знають. Їм завжди цікаво, де ми. Вони наполегливо бажають платити за нашу каву, хоча самі не знають, чому. Вони терплять наші примхи і говорять друзям: ""у неї поганий характер, але вона така красива !""... Вони прощають нам усе, хоча ми, зауважте, взагалі нічого їм не прощаємо ... Вони сильні. Я поважаю чоловіків. Але тільки чоловіків, а не осіб чоловічої статі.